Дорогі дороги
— Мене цікавить питання, чи бувають гірші дороги?
— Бувають. На Марсі.
«Це суцільний матюк і безперервний свист невдоволеного стадіону», — так охарактеризував чернівецькі дороги таксист зі служби «Браво». А якщо провести соціологічне опитування, то можна і не таких афоризмів наслухатися.
Дороги в Чернівцях жахливі — це без перебільшення. Вони чи не найгірші в Україні. Мешканці міста, а особливо водії, навіть не хочуть про них говорити: і так все зрозуміло без зайвих слів.
Громадська думка.
Чимало чернівчан усе ж не зневірилося висловити свою думку, незважаючи на показове мовчання багатьох. Розповідає приватний таксист Василь:
— Жах. Взяти хоча б вулицю Головну: каміння повискакувало з бруківки, в ями колеса потрапляють. В центрі міста днищем чіпляєш горби посеред вулиці. А буває, розриють і забудуть обгородити, відзначити якось, щоб вночі було видно. Треба міняти владу, інакше не буде діла.
— В нас роблять не справжній, а косметичний ремонт доріг. — зауважив чернівчанин Микола. — Напевно, виділяють замало грошей. Адміністрація міста була на правильному шляху, коли зремонтувала об'їзну, але не впускати важковаговики в центр треба ще жорсткіше. Дуже розбита вул. Сторожинецька, а це в'їзд у місто, потрібно обов'язково поремонтувати.
Багато молодих мешканців міста обмінялося враженнями про наші дороги в чаті інтернет-групи «Це Чернівці, крихітко».
Написав Роман Івасюта:
— Як на мене, зараз так перекладають вулиці бруківкою спеціально, щоб наступного року знову сюди приїхати працювати. Якщо порівняти вулиці з бруківки, які клались за Австрії, і сучасні, то небо і земля. А в загальному, стан доріг в Чернівцях плачевний. Рятує хоч те, що раз на рік до нас приїжджає якийсь чиновничок вищої ланки або президент чи піп, і тоді відразу знаходять гроші на ремонт. Навіть коли проводять ямковий ремонт, у нас вмудряються зробити гірше, ніж було. Якщо проїхати вулицями Чапаєва, Миколаївською та іншими, то таке враження, що через кожних 5 метрів «лежачий поліцейський».
Написала Ксенія Воронцова:
— На Руській зробили хорошу дорогу. А після того почали робити труби. Половину дороги розрили. Зрештою, як завжди: спочатку дороги, а потім — труби.
Проведене чат-опитування дало в результаті чимало перлин:
— «Чернівецькі дороги — «найкращі», так що машини від щастя аж підстрибують» (Артур Белінський).
— «Можна «раллі дакар» влаштовувати» (Андрій Лисенко).
— «Це 3D — малюнок на асфальті» (Олександр Щебетун).
Причини.
Причин є кілька. Звісно, основна — погода і природний процес. Зима для доріг — найбільший ворог. Та хіба у нас не така зима, як у сусідів? Клімат той самий помірний континентальний. Чому тоді в нас ситуація «гірше нема куди»? Влада виправдовується тим, що, мовляв, у місті занадто багато автомобілів: на тисячу жителів припадає 235 машин (в інших містах України в середньому 150). Але цей факт більше пояснює появу заторів, а не зношеність доріг.
Інша справа — важковаговики. Вони дійсно розбивають мережі. Міський секретар В. Михайлішин пообіцяв проконтролювати, щоби вантажівки не перевищували дозволену вагу ввезення будматеріалів. Будемо сподіватися, що це не голі слова. За словами заступника начальника управління Департаменту житлово-комунального господарства Ярослава Кушнірика, головна проблема полягає у відсутності дорожньої основи: мережі будувалися, коли автомобілі були набагато легші, ніж тепер.
Обіцянки.
Обіцяють, зрозуміло, більше, ніж виконують. Але було б несправедливо стверджувати, що мережі взагалі не ремонтують. Зрушення є, хоча й не такі помітні. Розповідає Ярослав Кушнірик:
— Щоб зремонтувати усі чернівецькі дороги, не вистачить усього міського бюджету. Тож дороги ремонтуємо залежно від кількості наданих коштів. В цьому році ми визначили 65 об'єктів, де буде проводитись капремонт (з них 21 об'єкт — міжбудинкові проїзди). Плануємо цього року будівництво дороги на вул. С. Воробкевича, вул. Боярка, пров. Ентузіастів, продовжимо роботу на вул. Каспрука. Розпочинаємо замінювати мережі на вул. Б. Хмельницького, де дуже зношена водопровідна система. Капітально відремонтовані будуть частини вулиць Миколаївської, Кошового і Сторожинецької (від заправки до Шухевича).
Головний інженер міського шляхово-експлуатаційного підприємства Павло Олоєр надав редакції план проведення поточного ремонту проїжджих частин вулиць з асфальтобетонного покриття на 2012 рік. Серед найголовніших об'єктів — вулиці Коцюбинського, Винниченка, Московської Олімпіади, Федьковича, Кобилиці, Л. Українки, 28 червня, Фастівська, Університетська, Герцена тощо (всього 69 пунктів + 20 у Садгірському районі).
Але це не тішить. Гарантія поточного (ямкового) ремонту триває 1 рік (капремонту — 7 років), тож у наступному році доведеться робити знову ту саму роботу.
Ціни.
У Чернівцях близько половини доріг — гравійні. Асфальтові, за даними пана Павла, складають біля 35%, решта (15%) — бруківкові. Щоб залатати 5 кв. метрів бруківки, необхідно не менше півтисячі гривень, а вартість однієї тонни асфальту насьогодні — 1250 грн. Кожного року на мережі витрачають шалені суми, а результату не видно. Кілька зроблених доріг — це не в рахунок. Може, нам пора застосовувати ефективніші технології?
Виправдовуються нестачею коштів. Акцизний збір з пального (10%), мовляв, замалий. Мабуть, комунальникам вистачить грошей тільки тоді, коли населення повністю зубожіє. Непоодинокі випадки корупції та зливання грошей. Підрядні організації часто укладають менший, ніж передбачено, шар асфальту (наприклад, замість 6 см — 3 см). Суворий громадсько-депутатський контроль просто необхідний.
Люки, розмітка, тротуари.
Люки на дорогах — справжня біда. Водії посилають свої автомобілі на неабияке випробування. Ризикують розбити все, що тільки є. Таке враження, що на проїжджих частинах вулиць хтось порозставляв міни. Розмітку доріг у нашому місті побачити можна не так часто. Хоча деколи (якщо добре придивитися) якісь сліди усе-таки видніються.
З хідниками в нас та ж проблема, що із дорогами. Та, можливо, ще важливіша: якщо ціна поганих доріг — розбиті днища і колеса, то ціна поганих тротуарів — зламані ноги, руки і ребра.
Прикро, що така ситуація, але наголошувати на цьому треба, незважаючи на сором хоча б перед туристами-іноземцями, які приїжджають побачити красу нашого міста. Може, відповідальним нарешті відкриються очі і колись усе-таки заживемо як цивілізовані люди.
Микола ГУЦУЛЯК
— Бувають. На Марсі.
«Це суцільний матюк і безперервний свист невдоволеного стадіону», — так охарактеризував чернівецькі дороги таксист зі служби «Браво». А якщо провести соціологічне опитування, то можна і не таких афоризмів наслухатися.
Дороги в Чернівцях жахливі — це без перебільшення. Вони чи не найгірші в Україні. Мешканці міста, а особливо водії, навіть не хочуть про них говорити: і так все зрозуміло без зайвих слів.
Громадська думка.
Чимало чернівчан усе ж не зневірилося висловити свою думку, незважаючи на показове мовчання багатьох. Розповідає приватний таксист Василь:
— Жах. Взяти хоча б вулицю Головну: каміння повискакувало з бруківки, в ями колеса потрапляють. В центрі міста днищем чіпляєш горби посеред вулиці. А буває, розриють і забудуть обгородити, відзначити якось, щоб вночі було видно. Треба міняти владу, інакше не буде діла.
— В нас роблять не справжній, а косметичний ремонт доріг. — зауважив чернівчанин Микола. — Напевно, виділяють замало грошей. Адміністрація міста була на правильному шляху, коли зремонтувала об'їзну, але не впускати важковаговики в центр треба ще жорсткіше. Дуже розбита вул. Сторожинецька, а це в'їзд у місто, потрібно обов'язково поремонтувати.
Багато молодих мешканців міста обмінялося враженнями про наші дороги в чаті інтернет-групи «Це Чернівці, крихітко».
Написав Роман Івасюта:
— Як на мене, зараз так перекладають вулиці бруківкою спеціально, щоб наступного року знову сюди приїхати працювати. Якщо порівняти вулиці з бруківки, які клались за Австрії, і сучасні, то небо і земля. А в загальному, стан доріг в Чернівцях плачевний. Рятує хоч те, що раз на рік до нас приїжджає якийсь чиновничок вищої ланки або президент чи піп, і тоді відразу знаходять гроші на ремонт. Навіть коли проводять ямковий ремонт, у нас вмудряються зробити гірше, ніж було. Якщо проїхати вулицями Чапаєва, Миколаївською та іншими, то таке враження, що через кожних 5 метрів «лежачий поліцейський».
Написала Ксенія Воронцова:
— На Руській зробили хорошу дорогу. А після того почали робити труби. Половину дороги розрили. Зрештою, як завжди: спочатку дороги, а потім — труби.
Проведене чат-опитування дало в результаті чимало перлин:
— «Чернівецькі дороги — «найкращі», так що машини від щастя аж підстрибують» (Артур Белінський).
— «Можна «раллі дакар» влаштовувати» (Андрій Лисенко).
— «Це 3D — малюнок на асфальті» (Олександр Щебетун).
Причини.
Причин є кілька. Звісно, основна — погода і природний процес. Зима для доріг — найбільший ворог. Та хіба у нас не така зима, як у сусідів? Клімат той самий помірний континентальний. Чому тоді в нас ситуація «гірше нема куди»? Влада виправдовується тим, що, мовляв, у місті занадто багато автомобілів: на тисячу жителів припадає 235 машин (в інших містах України в середньому 150). Але цей факт більше пояснює появу заторів, а не зношеність доріг.
Інша справа — важковаговики. Вони дійсно розбивають мережі. Міський секретар В. Михайлішин пообіцяв проконтролювати, щоби вантажівки не перевищували дозволену вагу ввезення будматеріалів. Будемо сподіватися, що це не голі слова. За словами заступника начальника управління Департаменту житлово-комунального господарства Ярослава Кушнірика, головна проблема полягає у відсутності дорожньої основи: мережі будувалися, коли автомобілі були набагато легші, ніж тепер.
Обіцянки.
Обіцяють, зрозуміло, більше, ніж виконують. Але було б несправедливо стверджувати, що мережі взагалі не ремонтують. Зрушення є, хоча й не такі помітні. Розповідає Ярослав Кушнірик:
— Щоб зремонтувати усі чернівецькі дороги, не вистачить усього міського бюджету. Тож дороги ремонтуємо залежно від кількості наданих коштів. В цьому році ми визначили 65 об'єктів, де буде проводитись капремонт (з них 21 об'єкт — міжбудинкові проїзди). Плануємо цього року будівництво дороги на вул. С. Воробкевича, вул. Боярка, пров. Ентузіастів, продовжимо роботу на вул. Каспрука. Розпочинаємо замінювати мережі на вул. Б. Хмельницького, де дуже зношена водопровідна система. Капітально відремонтовані будуть частини вулиць Миколаївської, Кошового і Сторожинецької (від заправки до Шухевича).
Головний інженер міського шляхово-експлуатаційного підприємства Павло Олоєр надав редакції план проведення поточного ремонту проїжджих частин вулиць з асфальтобетонного покриття на 2012 рік. Серед найголовніших об'єктів — вулиці Коцюбинського, Винниченка, Московської Олімпіади, Федьковича, Кобилиці, Л. Українки, 28 червня, Фастівська, Університетська, Герцена тощо (всього 69 пунктів + 20 у Садгірському районі).
Але це не тішить. Гарантія поточного (ямкового) ремонту триває 1 рік (капремонту — 7 років), тож у наступному році доведеться робити знову ту саму роботу.
Ціни.
У Чернівцях близько половини доріг — гравійні. Асфальтові, за даними пана Павла, складають біля 35%, решта (15%) — бруківкові. Щоб залатати 5 кв. метрів бруківки, необхідно не менше півтисячі гривень, а вартість однієї тонни асфальту насьогодні — 1250 грн. Кожного року на мережі витрачають шалені суми, а результату не видно. Кілька зроблених доріг — це не в рахунок. Може, нам пора застосовувати ефективніші технології?
Виправдовуються нестачею коштів. Акцизний збір з пального (10%), мовляв, замалий. Мабуть, комунальникам вистачить грошей тільки тоді, коли населення повністю зубожіє. Непоодинокі випадки корупції та зливання грошей. Підрядні організації часто укладають менший, ніж передбачено, шар асфальту (наприклад, замість 6 см — 3 см). Суворий громадсько-депутатський контроль просто необхідний.
Люки, розмітка, тротуари.
Люки на дорогах — справжня біда. Водії посилають свої автомобілі на неабияке випробування. Ризикують розбити все, що тільки є. Таке враження, що на проїжджих частинах вулиць хтось порозставляв міни. Розмітку доріг у нашому місті побачити можна не так часто. Хоча деколи (якщо добре придивитися) якісь сліди усе-таки видніються.
З хідниками в нас та ж проблема, що із дорогами. Та, можливо, ще важливіша: якщо ціна поганих доріг — розбиті днища і колеса, то ціна поганих тротуарів — зламані ноги, руки і ребра.
Прикро, що така ситуація, але наголошувати на цьому треба, незважаючи на сором хоча б перед туристами-іноземцями, які приїжджають побачити красу нашого міста. Може, відповідальним нарешті відкриються очі і колись усе-таки заживемо як цивілізовані люди.
Микола ГУЦУЛЯК
0 коментарів