Законопроект про наклеп: замість післямови
Гнилий законопроект про наклеп — сокира над головою не лише журналістів, а й усього українського суспільства. Заткати кляпом рупор незалежної думки, посіяти острах і зібрати урожай всезагальної параної, коли на думці правда, а з уст — омана, — ось чого прагне домогтися одіозний Журавський та більшість народних депутатів.
Безперечно, кожен повинен виважувати свої слова і нести за них відповідальність. Це — аксіома. Але справа в іншому: нас намагаються закабалити й уярмити, наші думки хочуть пропустити крізь сито облудливої цензури. Адже наклеп (свідому неправду, яка ганьбить іншу особу) можна трактувати по-різному. Розмиті межі усвідомленого / неусвідомленого неправдивого твердження створюють широкий простір для численних маніпулювань.
Спрогнозуємо наслідки. Після остаточного ухвалення законопроекту «посадити» людину стане як собаці муху з'їсти. Тобі обов'язково доведуть, що брехня була свідома і спланована: тортури (як фізичні, так і моральні) мають дивовижну здатність переконувати. Відкриватимуть кримінальні справи, забиратимуть сервери інтернет-видань, накладатимуть шалені штрафи. Журналістика стане вірною рабою чинного ладу, не наважуючись мовити й слова наперекір, а народ питиме виключно дистильовану інформаційну воду. В найгіршому випадку це буде щось на кшталт повернення до сталінської авторитарної репресивної машини.
Як уже було сказано, законопроект стосується не тільки журналістів. Після його прийняття більшість скарг громадян фактично не матимуть шансу пробитися на шпальти друкованих видань: редактори не будуть ризикувати своєю волею у зв'язку з відсутністю достовірних доказів, свідків тощо.
З наклепництвом, звісно, треба боротися, оскільки це досить поширене явище, особливо в журналістиці. Але там, де досить револьвера, не потрібно гранатомета. Свідомо неправдивий вислів повинен розглядатися у рамках цивільної, а не кримінальної відповідальності. І це не апологія журналістській професії, а здорова логіка речей. Зрештою, найбільшою карою для журналіста є не так штрафні санкції, як втрата особистої репутації.
P.S. Пропоную панові Журавському включити ці тези до свого законопроекту в якості післямови.
Микола ГУЦУЛЯК
Безперечно, кожен повинен виважувати свої слова і нести за них відповідальність. Це — аксіома. Але справа в іншому: нас намагаються закабалити й уярмити, наші думки хочуть пропустити крізь сито облудливої цензури. Адже наклеп (свідому неправду, яка ганьбить іншу особу) можна трактувати по-різному. Розмиті межі усвідомленого / неусвідомленого неправдивого твердження створюють широкий простір для численних маніпулювань.
Спрогнозуємо наслідки. Після остаточного ухвалення законопроекту «посадити» людину стане як собаці муху з'їсти. Тобі обов'язково доведуть, що брехня була свідома і спланована: тортури (як фізичні, так і моральні) мають дивовижну здатність переконувати. Відкриватимуть кримінальні справи, забиратимуть сервери інтернет-видань, накладатимуть шалені штрафи. Журналістика стане вірною рабою чинного ладу, не наважуючись мовити й слова наперекір, а народ питиме виключно дистильовану інформаційну воду. В найгіршому випадку це буде щось на кшталт повернення до сталінської авторитарної репресивної машини.
Як уже було сказано, законопроект стосується не тільки журналістів. Після його прийняття більшість скарг громадян фактично не матимуть шансу пробитися на шпальти друкованих видань: редактори не будуть ризикувати своєю волею у зв'язку з відсутністю достовірних доказів, свідків тощо.
З наклепництвом, звісно, треба боротися, оскільки це досить поширене явище, особливо в журналістиці. Але там, де досить револьвера, не потрібно гранатомета. Свідомо неправдивий вислів повинен розглядатися у рамках цивільної, а не кримінальної відповідальності. І це не апологія журналістській професії, а здорова логіка речей. Зрештою, найбільшою карою для журналіста є не так штрафні санкції, як втрата особистої репутації.
P.S. Пропоную панові Журавському включити ці тези до свого законопроекту в якості післямови.
Микола ГУЦУЛЯК
0 коментарів