Ірина Фаріон у Чернівцях: вибрані цитати
У вівторок, 23 квітня, відомий мовознавець, політик і громадський діяч Ірина Фаріон побувала в Чернівцях. Безмежно поважаю цю жінку.

Про необхідність берегти своє повне ім'я:
«Відразу собі подумайте, чи міг би Тарас Шевченко назвати свою поему «Марія» «Машенька», чи міг би Котляревський назвати свою «Наталку-Полтавку» «Наташа Полтавчанка». Чи можемо собі уявити, що Івана Франка в с. Нагуєвичах хтось кликав «Ванєчка, ходи їсти борщ», чи Степана Бандеру хтось питав «Стьопа, як ти там себе почуваєш?»».
Про боязнь зробити помилку:
«Ніколи не думайте, що можна доконечно опанувати українську мову і вивчити досконало її норми. Досконалі тільки дурні. Мудрі не ті, які не роблять помилок, а ті, які хочуть їх виправити. Ніколи не треба боятися зробити помилку. Насправді страх, коли ви не хочете пізнавати себе і розвиватися».
Про віру і творчість:
«Роздерті сумнівами і знесилені журбою нічого не творять. Творять ті, що одержимі вірою. Шевченко вірив. Гоголь не вірив. Тому й мертва душа».
Про одіозний мовний закон:
«Жодна ухвала Верховної Ради так не збурила суспільство, як липневе проголосування за псевдозакон Ківалова-Колісниченка. Україна реально відроджується. Власне через те, що вони побачили, що народжується нове покоління вільних людей, вони вирішили закинути цей закон, щоби знову через рекламу, через ЗМІ паралельно йшла російська мова. Щоби звузити середовище українськомовного спілкування. Але, як казав Горацій, якщо ти виганяєш природу через двері, вона повернеться через вікно».
Про байдужість до мови:
«Кажуть, «яка різниця, якою мовою говорити». У такому випадку яка різниця, з ким спиш, що їш, в якого викладача слухаєш лекцію, за кого голосуєш і хто твоя мама?»
Про престиж мови:
«Питають: «Як зробити мову престижною?». На це я кажу: «А як твою маму зробити престижною і модною?» Поняття престижу не застосовується до абсолютної категорії. Хіба можна говорити про престижність любови, правди, совісти, мови? Може, ми ще будемо говорити: «Християнство» — престижна (чи непрестижна) релігія? Не можна зуживатися до такої міри».
Про сусідів:
«Руси — це ми з вами. Це ж вони вкрали в нас нашу термінологію — то ж злодії і брехуни — таких ми маємо сусідів. Брешуть і крадуть, крадуть і брешуть».
Про внутрішніх і зовнішніх ворогів:
«Не шукаймо причин зовні. Причина тут, всередині. Ми можемо собі з вами поговорити про наших воріженьків, які ніколи не згинуть, як роса на сонці. Але найнебезпечнішими ворогами для нас є, власне, елементи пристосуванства і комплекс малоросійства. Визволяймося, Господь з нами».

Про необхідність берегти своє повне ім'я:
«Відразу собі подумайте, чи міг би Тарас Шевченко назвати свою поему «Марія» «Машенька», чи міг би Котляревський назвати свою «Наталку-Полтавку» «Наташа Полтавчанка». Чи можемо собі уявити, що Івана Франка в с. Нагуєвичах хтось кликав «Ванєчка, ходи їсти борщ», чи Степана Бандеру хтось питав «Стьопа, як ти там себе почуваєш?»».
Про боязнь зробити помилку:
«Ніколи не думайте, що можна доконечно опанувати українську мову і вивчити досконало її норми. Досконалі тільки дурні. Мудрі не ті, які не роблять помилок, а ті, які хочуть їх виправити. Ніколи не треба боятися зробити помилку. Насправді страх, коли ви не хочете пізнавати себе і розвиватися».
Про віру і творчість:
«Роздерті сумнівами і знесилені журбою нічого не творять. Творять ті, що одержимі вірою. Шевченко вірив. Гоголь не вірив. Тому й мертва душа».
Про одіозний мовний закон:
«Жодна ухвала Верховної Ради так не збурила суспільство, як липневе проголосування за псевдозакон Ківалова-Колісниченка. Україна реально відроджується. Власне через те, що вони побачили, що народжується нове покоління вільних людей, вони вирішили закинути цей закон, щоби знову через рекламу, через ЗМІ паралельно йшла російська мова. Щоби звузити середовище українськомовного спілкування. Але, як казав Горацій, якщо ти виганяєш природу через двері, вона повернеться через вікно».
Про байдужість до мови:
«Кажуть, «яка різниця, якою мовою говорити». У такому випадку яка різниця, з ким спиш, що їш, в якого викладача слухаєш лекцію, за кого голосуєш і хто твоя мама?»
Про престиж мови:
«Питають: «Як зробити мову престижною?». На це я кажу: «А як твою маму зробити престижною і модною?» Поняття престижу не застосовується до абсолютної категорії. Хіба можна говорити про престижність любови, правди, совісти, мови? Може, ми ще будемо говорити: «Християнство» — престижна (чи непрестижна) релігія? Не можна зуживатися до такої міри».
Про сусідів:
«Руси — це ми з вами. Це ж вони вкрали в нас нашу термінологію — то ж злодії і брехуни — таких ми маємо сусідів. Брешуть і крадуть, крадуть і брешуть».
Про внутрішніх і зовнішніх ворогів:
«Не шукаймо причин зовні. Причина тут, всередині. Ми можемо собі з вами поговорити про наших воріженьків, які ніколи не згинуть, як роса на сонці. Але найнебезпечнішими ворогами для нас є, власне, елементи пристосуванства і комплекс малоросійства. Визволяймося, Господь з нами».
22 коментарі
Тупо.
Тупо говорити, що реальна диктатура краще (sic!) за навязаний медіа стереотип…
Через таку рабську логіку живемо в лайні…
В принципе, меня больше пугает не столько ее противоречивый и эмоциональный дискурс, сколько бурные аплодисменты после фразы про «брешуть і крадуть, крадуть і брешуть». Поздно рассказывать про подмену понятий, когда тупую ненависть (и ощущение собственной б-гоизбранности в комплекте) подхватывают массы.
Я проти тупості. Проти рожевих окулярів і комплексів національної меншовартості та самовиправдання.
А ви все про Фаріон…
Біда України в тому, що сучасні «мізки» нації (ті, хто все ще залишається в Україні) здебільшого виховані в «марксистско-ленинских традициях». Не маючи жодної альтернативи у світоглядному позиціонуванні, бо ті, хто продукує світоглядні маркери у нашій країні теж виховані у таких самих «традициях», обстоюють цінності, які цивілізований світ вже обсмоктав, проковтнув, перетравив та випорожнив.
Оте от славне «Liberté», зразка кінця 18 століття, а в наших умовах — щедро приправлене «лєнініадою», вже дещо не налазить на 21 століття.