Ігор Буркут: "Євромайдан мусить або скинути уряд, або розійтися"
Наводжу коментар останніх політичних подій відомого чернівецького політолога, журналіста і громадського діяча Ігоря Буркута (записано 27.11.13).
— Велика кількість українців вірила в те, що на Вільнюському саміті буде обов'язково підписано документ про асоціацію України з ЄС. Ці люди покладають надію на своє майбутнє і на майбутнє своїх дітей. Рішення уряду Азарова взяти паузу в євроінтеграційному процесі було абсолютно несподіваним для мільйонів українців і викликало цілком зрозумілу реакцію. Але крім того, як реагують прості люди — а на Майдані 2013-го, на відміну від Майдану 2004-го, переважну більшість складають все-таки молоді люди, насамперед студенти — крім них, є ще ті, хто стоїть за спиною Майдану. Адже ми бачимо дуже непогану організацію: на мітинг оперативно з'їхалися люди, вчасно з'явилися намети й металеві бочки для опалення. Все це потребує серйозних коштів.
Виникає просте питання: хто дає ці гроші? Політологи висувають декілька версій. Головна з них — кошти виділяє частина українських олігархів, яким загрожує «сім'я», і вони таким чином протестують і намагаються скерувати Майдан від євроінтеграції до зміни влади в Україні. Інша точка зору — усе це зроблено під тиском Росії: президент Путін вимагає призначення свого кума Медведчука прем'єром України. Це повністю закреслює плани т. зв. владореформаторів, близьких до «сім'ї», і ця група, мовляв, фінансує Майдан.
Єдина користь, яка видна вже неозброєним оком — це зміна ставлення Європи і Росії до України. У свідомості багатьох європейців Україна була частиною Росії, про неї практично нічого не знали. Зараз усі побачили, що це окрема країна, населення якої ментально відрізняється від росіян. Повага до українців різко зросла. Абсолютно невипадково в головному храмі католицької церкви — соборі св. Петра — Папа Римський Франциск доручив провести архієрейську службу главі української греко-католицької церкви Святославу. Це свідчення того, що вся католицька спільнота підтримує боротьбу українців за Європу. Дуже важливо для нас в психологічному плані є те, що за декілька днів у Москві стався значний злам у настроях московських інтелектуалів. Якщо ще тиждень тому Україну сприймали як, вибачте, проститутку, то зараз про нашу країну в московському істеблішменті говорять з повагою.
Що буде далі — ніхто не знає, можливо, навіть Віктор Федорович. Європа підкреслює, що вона готова підписати угоду, але все впирається в елементарні речі. Якщо ми підписуємо — Україна муситиме відповідати європейським стандартам, а це величезні гроші. Хто дасть ці гроші? Якщо Євросоюз — Богу дякувати. Якщо ж нам не виділять цих коштів, то влада перекладе це на наші плечі, а ми й так сплачуємо найбільше податків у світі і за рівнем життя нам поступається в Європі лише Молдова.
Якщо угода про асоціацію не буде підписана, то Майдан муситиме або різко радикалізуватися і щонайменше скинути уряд, або розійтися. Адже рішення уряду було підписане з грубим порушенням закону. Уряд не має права вирішувати зовнішньополітичні питання, це компетенція президента. Більше того, не було кворуму в уряді для прийняття такого рішення і не всі члени уряду були поставлені до відома, зокрема, міністр закордонних справ Кожара, який, до речі, очолює зараз ОБСЄ, про це не знав. Це говорить про безвідповідальність урядових чиновників. Мені здається, що Азарова вже підготували для заклання. Та й він сам говорить, що готовий піти у відставку.
— Велика кількість українців вірила в те, що на Вільнюському саміті буде обов'язково підписано документ про асоціацію України з ЄС. Ці люди покладають надію на своє майбутнє і на майбутнє своїх дітей. Рішення уряду Азарова взяти паузу в євроінтеграційному процесі було абсолютно несподіваним для мільйонів українців і викликало цілком зрозумілу реакцію. Але крім того, як реагують прості люди — а на Майдані 2013-го, на відміну від Майдану 2004-го, переважну більшість складають все-таки молоді люди, насамперед студенти — крім них, є ще ті, хто стоїть за спиною Майдану. Адже ми бачимо дуже непогану організацію: на мітинг оперативно з'їхалися люди, вчасно з'явилися намети й металеві бочки для опалення. Все це потребує серйозних коштів.
Виникає просте питання: хто дає ці гроші? Політологи висувають декілька версій. Головна з них — кошти виділяє частина українських олігархів, яким загрожує «сім'я», і вони таким чином протестують і намагаються скерувати Майдан від євроінтеграції до зміни влади в Україні. Інша точка зору — усе це зроблено під тиском Росії: президент Путін вимагає призначення свого кума Медведчука прем'єром України. Це повністю закреслює плани т. зв. владореформаторів, близьких до «сім'ї», і ця група, мовляв, фінансує Майдан.
Єдина користь, яка видна вже неозброєним оком — це зміна ставлення Європи і Росії до України. У свідомості багатьох європейців Україна була частиною Росії, про неї практично нічого не знали. Зараз усі побачили, що це окрема країна, населення якої ментально відрізняється від росіян. Повага до українців різко зросла. Абсолютно невипадково в головному храмі католицької церкви — соборі св. Петра — Папа Римський Франциск доручив провести архієрейську службу главі української греко-католицької церкви Святославу. Це свідчення того, що вся католицька спільнота підтримує боротьбу українців за Європу. Дуже важливо для нас в психологічному плані є те, що за декілька днів у Москві стався значний злам у настроях московських інтелектуалів. Якщо ще тиждень тому Україну сприймали як, вибачте, проститутку, то зараз про нашу країну в московському істеблішменті говорять з повагою.
Що буде далі — ніхто не знає, можливо, навіть Віктор Федорович. Європа підкреслює, що вона готова підписати угоду, але все впирається в елементарні речі. Якщо ми підписуємо — Україна муситиме відповідати європейським стандартам, а це величезні гроші. Хто дасть ці гроші? Якщо Євросоюз — Богу дякувати. Якщо ж нам не виділять цих коштів, то влада перекладе це на наші плечі, а ми й так сплачуємо найбільше податків у світі і за рівнем життя нам поступається в Європі лише Молдова.
Якщо угода про асоціацію не буде підписана, то Майдан муситиме або різко радикалізуватися і щонайменше скинути уряд, або розійтися. Адже рішення уряду було підписане з грубим порушенням закону. Уряд не має права вирішувати зовнішньополітичні питання, це компетенція президента. Більше того, не було кворуму в уряді для прийняття такого рішення і не всі члени уряду були поставлені до відома, зокрема, міністр закордонних справ Кожара, який, до речі, очолює зараз ОБСЄ, про це не знав. Це говорить про безвідповідальність урядових чиновників. Мені здається, що Азарова вже підготували для заклання. Та й він сам говорить, що готовий піти у відставку.
0 коментарів