Копирсання в листах конкретної людини складно назвати наукою. Місце таких публікацій — якраз у блогах, форумах, соціальних мережах, але аж ніяк — у наукових збірниках. Сумніваюся, що «більшість критичних та біографічних статей, присвячених Буковинському Соловію» розпочинається так, як вказано у цій статті, а якщо й справді починаються, то зовсім необов'язково теж починати свою роботу з цих слів. Значення не лише Федьковича, а ВСІХ українських письменників перебільшено, у даному випадку — до невиправданих масштабів. Творчість Ю. Федьковича насправді заслуговує лише на згадку в праці історика літератури, не більше. На жаль, досі ми маємо практику «роздмухування», мало не обожнення багатьох наших класиків, які за своїм талантом і ерудицією суттєво поступаються багатьом маловідомим сучасним авторам.
От як формуються стереотипи: «В клетку поместили 5 обезьян. К потолку подвязали связку бананов. Под ними поставили лестницу. Проголодавшись, одна из обезьян, подошла к лестнице с явными намерениями достать банан. Как только она дотронулась до лестницы, экспериментаторы открыли кран и всех обезьян облили очень холодной водой.
Через некоторое время, другая обезьяна попыталась полакомиться бананом. И снова все обезьяны были облиты ледяной водой. Третья обезьяна, одурев от голода, попыталась достать банан, но остальные схватили ее, не желая холодного душа.
Исследователи убрали одну обезьяну из клетки и заменили ее новой обезьяной. Она сразу же, заметив бананы, попыталась их достать. К своему ужасу, она увидела злые морды остальных обезьян, атакующих ее.
Исследователи убрали из клетки еще одну из первоначальных пяти обезьян и запустили туда новенькую. Как только она попыталась достать банан, все обезьяны дружно атаковали ее, причем и та, которую заменили первой, да еще с энтузиазмом.
И так, постепенно заменяя всех обезьян, исследователи пришли к ситуации, когда в клетке оказались 5 обезьян, которых водой вообще не поливали, но которые не позволяли никому достать банан. А сразу набрасывались на новеньких, тем самым показывая местные правила игры.
Исследователи сформировали устойчивый поведенческий стереотип в стае обезьян. Таким образом, этот стереотип мог бы просуществовать десятки и сотни поколений.»
«И в конце раскрывать загадку. Неожиданно само собой.» — до рецензій є вимога, яка полягає в тому, щоб у ній не було спойлерів. «Спо́йлер (від англ. spoil — псувати) — інформація про книгу, фільм, музичний альбом тощо, яка розкриває сюжет ще до особистого ознайомлення з предметом уваги і тому може зіпсувати враження від твору». (Вікіпедія)
«На хуторе в каждом доме шьют определенную деталь каждого платья», — якщо Волока — хутір, то Москва — селище міського типу. Цікаво, чим обкурилися журналісти при зйомках цього відео))
Переглядаючи фільм, я часто порівнював французькі реалії середини минулого століття з теперішніми або недавніми українськими. У стрічці є сцени жорстоких розгонів мирних демонстрацій представниками правоохоронних органів, наріжними проблемами є питання французького (в Алжирі) та американського (на Кубі) імперіалізму, колоніалізму, боротьби арабів за відділення від Франції тощо. Згоден з Вами, кінематографічні гуру дбають більше про видовища, ніж про суть.
Організатори явно прогадали з приміщенням. У Целанівському центрі був, Іздрика так і не побачив. Коли зайшов туди, то хотілося витягти 2.50 і попросити когось, щоб передали за проїзд.
Переверніть прапор, ідіоти!
(уривок із нового роману «Кому Україна?»)
Держава – це насамперед символи.
Х. Ортега-і-Гасет
Пам’ятаю, як на початку 1992 року китайська художниця Мао Мао на якомусь мистецькому заході під милий бік просила тодішнього щойнообраного президента України Леоніда Кравчука, аби перевернули головний державний символ – синьо-жовтий прапор, бо під цим сполученням кольорів на країну чекає неминуча деградація, зрада, занепад і зрештою крах. Адже синє і жовте утворює гексаграму «Пі» за «І-цзин» – класичною китайською Книгою змін, одну з чотирьох найгірших комбінацій, яка розшифровується приблизно так: «Будьте пильними і передбачливими. Не беріться за якусь суттєву справу, бо вона швидше не збудеться, ніж збудеться. Ваше оточення не розуміє вас, ви без будь-яких підстав сваритеся зі своїми друзями». Тоді як обернене розміщення барв: зверху жовте, а синє знизу утворює цілком нову гексаграму «Тай», яка означає: «Розквіт. Мале відходить. Велике приходить. Щастя. Розвиток». Президент Кравчук, який за своїми попередніми компартійними посадами змушений був довгий час вдавати з себе марксиста-атеїста, переконаний поетами-нардепами, що синьо-жовтий прапор символізує синє мирне небо і золоту українську пшеницю, тоді віджартувався у тому дусі, що корисне, мовляв, для китайця, то для українця – смерть і навпаки, маючи, очевидно, на увазі кулінарний дискурс. А шкода. Бо, як бачимо, спотворена езотерична суть виявленого матеріального символу (синьо-жовтий прапор) дуже швидко далася взнаки Україні.
Жаль також, що радянські поети екс-комуністи, які тоді були головними радниками президента Кравчука з питань державного будівництва, не знали чи не хотіли знати, що українська революція 1917 року в Києві та Петрограді, а також українізація підрозділів царської армії на фронтах Першої світової війна і на Чорноморському флоті відбувалися під жовто-блакитними, а не синьо-жовтими прапорами і саме це, перше, сполучення барв голова Центральної Ради Михайло Грушевський пропонував для основного символу УНР. Чому згодом гетьман Скоропадський і головний отаман Петлюра перевернули прапор, достеменно не з’ясовано. Може під впливом синьо-жовтого прапора ЗУНР, ідеологи якої, очевидно, створювали свої символи за принципом «аби не як у поляків», у яких світліша (біла) смуга національного прапора зверху?
Проти сполучення кольорів – синє-жовте – крім «І-цзин» ( ще не було жодного випадку, аби пророцтва з цієї книги не збувались) свідчать також й інші тлумачення значення барв та їх комбінацій.
Ян-Інь. Ця прадавня емблема сотворіння світу з хаосу та боротьби і єдності двох протилежних засад у деяких традиціях теж передається цими кольорами: жовте або золоте Ян (світло, тепло, небо, активність, чоловічий принцип, сонце) та синє (тьма, холод, земля, пасивність, жіночий елемент, місяць). Що буває, коли земний, пасивний, жіночий, місячний принцип домінує (розміщується зверху) над небесним, активним, чоловічим, сонячним, мабуть, пояснювати зайве, протиприродність, а значить апріорі запрограмованість на невдачу такого порядку речей очевидна.
Фен-шуй. До вище сказаного органічно прилягає і традиція фен-шуй, за якою розміщення синього (воля) над жовтим (мудрість) означає «Закон занепаду», тобто прогресуючу деградацію, нещастя, хаос. Тоді як зворотне сполучення барв – жовте над синім означає гармонійне поєднання Неба і Землі, чоловічого і жіночого, сильного і гнучкого, що обіцяє розвиток, добробут, щастя.
Арійська традиція. Деякі дослідники стверджують, що духовний вождь ведичного арійства Рама обрав своїм сакральним символом жовто-синій штандарт, бо це є гармонійним поєднанням небесного вогню РА і земної речовини МА, що також означає зверхність духу (золоте, жовте) над матерією (блакитне, синє). А не навпаки, що до того ж перекручує святе ім’я Рама на Мара, а мара – це примара, прізрак, хто не розуміє, або зомбі по-сучасному. Ідеолог концепції «Переходу-ІV» і редактор однойменного журналу Ігор Каганець каже дослівно: «Нинішній синьо-жовтий державний прапор України не обіцяє їй нічого доброго, оскільки декларує збочений стан домінування пасивної матерії над активним духом. Хоча треба сказати, він точно відповідає нинішньому тимчасовому стану деградації і духовної темряви». Шкода лише, що пан Каганець не уточнює, що детермінувало «стан деградації і духовної темряви» якраз прийняття цього перекрученого символу, давши Україні таким чином мару замість Рами.
Іншим своїм символом, за версіями втаємничених у сакральне арійство, Рама обрав хрест: вертикаль (божественний чоловічий принцип, еволюція і прогрес) та горизонталь, які перетинаючись дають любов і народження Сина Божого. Так що символ християнства – хрест означає не лише знаряддя страти Спасителя в його людській іпостасі.
Християнська традиція. За православними канонами іконописання, які тягнуться ще з Візантії, золоте, жовте символізує Творця, Бога-Отця, німб Бога-Сина і взагалі – Вищу Духовність. Синє ж це – все земне, а також свобода, якою Творець наділив свої творіння з надією, що вони не будуть нею зловживати. Але ж ми бачимо, як користуються цим даром люди і знаємо, куди завела безвідповідальна свободу колишнього командира небесного воїнства на ім’я Денниця, більше відомого як Люцифер.
Геральдичний аргумент. За правилами геральдики прапор утворюється від герба (герби виникли раніше ніж сучасні знамена), барва верхньої смуги береться від кольору власне знака, а барва нижньої – від гербового поля. Якщо герб, наприклад, Польщі – білий орел на червоному тлі, то відповідно прапор – біло-червоний. Тож якщо герб України – жовтий тризуб на синьому полі (чи навіть якщо взяти герб Галицько-Волинського – золотий лев на синьому тлі), то й прапор має бути жовто-синій, а не навпаки.
Світова філософська, політологічна й соціологічна думка не надто багато уваги приділяє питанню символів, і це не дивно, бо сучасне суспільство споживання – це суспільство знаків, а знак відрізняється від символу, як, скажімо, буква – від живого звука, який вона позначає. Але є винятки. Відомий сучасний сербський філософ Светислав Басара, який доволі серйозно ставиться до порушеного питання, вважає, що «Символ – це така річ, без якої дійсність не є повноцінною. Символи – це обмінні пункти, через які енергія вищої реальності спливає у світ явищ… А неправильна інтерпретація символу має корозійний вплив на дійсність… Займімося на хвилинку символами окремих держав – прапорами. Впадає і вічі, що у тих держав, які на своїх знаменах зберегли традиційні символи, наприклад, хрест – Швейцарія, скандинавські країни, Велика Британія дійсність функціонує набагато краще, ніж у країнах, котрі на прапори поставили знаки та картини, не кажучи вже про спільноти, що обрали інфернальні символи пентаграм. Скептикам пропонується порівняти статистичні дані.» Додамо, що на час, коли пишуться ці рядки перше місце в світі за рівнем життя займає Норвегія (біло-синій хрест на червоному тлі), а одне з останніх – Мозамбік (схрещені мотика і автомат Калашникова на тлі жовтої пентаграми і п’яти барв). Скажуть – це через те, що Норвегія багата на корисні копалини, а Мозамбік зруйнований громадянськими війнами, але можна повернути й по-іншому: спочатку були символи (відповідно хрест і автомат Калашникова), а вже потім, як наслідок – кому корисні копалини, а кому громадянські війни.
Сказати, що як лише Україна переверне державний прапор, то відразу наздожене й пережене Норвегію, було би перебільшенням. Але те, що після такої механічно простої, але процедурно архіважкої дії в країні настане помітне покращення – очевидно. Тому, що для того, аби здійснити доленосний акт перевертання державного прапора, у всіх гілках влади має з’явитися критична маса просвітлених втаємничених високодуховних осіб, замість нинішнього темного захланного забобонного зараженого детермінізмом політикуму. Коли прийдуть ті, що розуміють роль символів у функціонуванні реальності, то вони змусять і цю саму реальність функціонувати значно краще.
Тому правильніше було би цю статтю назвати не «Переверніть прапор, ідіоти!», а «Переоберіть владу, ідіоти й оберіть таких, що розуміють вплив сакральних символів на ваше жалюгідне матеріальне існування, мудаки!», але гуманістична редакційна політика і диктаторська воля редактора зумовили винести у заголовок лише таке делікатне побажання як просто перевернути прапор. Ідіоти!!!
Василь Кожелянко
Газета «Post-Поступ» №12 за жовтень 2007 р.
Василь Симоненко
ВОНА ПРИЙШЛА Вона прийшла непрохана й неждана,
І я її зустріти не зумів.
Вона до мене випливла з туману
Моїх юнацьких несміливих снів.
Вона прийшла, заквітчана і мила,
І руки лагідно до мене простягла,
І так чарівно кликала й манила,
Такою ніжною і доброю була.
І я не чув, як жайвір в небі тане,
Кого остерігає з висоти…
Прийшла любов непрохана й неждана —
Ну як мені за нею не піти?
Політики не були б політиками, якби не використовували кожен шанс для задоволення власних кар'єрних амбіцій. Прикро, що активісти чернівецького майдану фактично «кинули» своїх і побігли на прийом до Папієва. Прикро й те, що революційні настрої в молоді згасають. На Центральній площі сьогодні було у кілька разів менше студентів, ніж, скажімо, в понеділок. Підозрюю, що через кілька днів усі повернуться до звичайного ритму життя.
Через некоторое время, другая обезьяна попыталась полакомиться бананом. И снова все обезьяны были облиты ледяной водой. Третья обезьяна, одурев от голода, попыталась достать банан, но остальные схватили ее, не желая холодного душа.
Исследователи убрали одну обезьяну из клетки и заменили ее новой обезьяной. Она сразу же, заметив бананы, попыталась их достать. К своему ужасу, она увидела злые морды остальных обезьян, атакующих ее.
Исследователи убрали из клетки еще одну из первоначальных пяти обезьян и запустили туда новенькую. Как только она попыталась достать банан, все обезьяны дружно атаковали ее, причем и та, которую заменили первой, да еще с энтузиазмом.
И так, постепенно заменяя всех обезьян, исследователи пришли к ситуации, когда в клетке оказались 5 обезьян, которых водой вообще не поливали, но которые не позволяли никому достать банан. А сразу набрасывались на новеньких, тем самым показывая местные правила игры.
Исследователи сформировали устойчивый поведенческий стереотип в стае обезьян. Таким образом, этот стереотип мог бы просуществовать десятки и сотни поколений.»
(уривок із нового роману «Кому Україна?»)
Держава – це насамперед символи.
Х. Ортега-і-Гасет
Пам’ятаю, як на початку 1992 року китайська художниця Мао Мао на якомусь мистецькому заході під милий бік просила тодішнього щойнообраного президента України Леоніда Кравчука, аби перевернули головний державний символ – синьо-жовтий прапор, бо під цим сполученням кольорів на країну чекає неминуча деградація, зрада, занепад і зрештою крах. Адже синє і жовте утворює гексаграму «Пі» за «І-цзин» – класичною китайською Книгою змін, одну з чотирьох найгірших комбінацій, яка розшифровується приблизно так: «Будьте пильними і передбачливими. Не беріться за якусь суттєву справу, бо вона швидше не збудеться, ніж збудеться. Ваше оточення не розуміє вас, ви без будь-яких підстав сваритеся зі своїми друзями». Тоді як обернене розміщення барв: зверху жовте, а синє знизу утворює цілком нову гексаграму «Тай», яка означає: «Розквіт. Мале відходить. Велике приходить. Щастя. Розвиток». Президент Кравчук, який за своїми попередніми компартійними посадами змушений був довгий час вдавати з себе марксиста-атеїста, переконаний поетами-нардепами, що синьо-жовтий прапор символізує синє мирне небо і золоту українську пшеницю, тоді віджартувався у тому дусі, що корисне, мовляв, для китайця, то для українця – смерть і навпаки, маючи, очевидно, на увазі кулінарний дискурс. А шкода. Бо, як бачимо, спотворена езотерична суть виявленого матеріального символу (синьо-жовтий прапор) дуже швидко далася взнаки Україні.
Жаль також, що радянські поети екс-комуністи, які тоді були головними радниками президента Кравчука з питань державного будівництва, не знали чи не хотіли знати, що українська революція 1917 року в Києві та Петрограді, а також українізація підрозділів царської армії на фронтах Першої світової війна і на Чорноморському флоті відбувалися під жовто-блакитними, а не синьо-жовтими прапорами і саме це, перше, сполучення барв голова Центральної Ради Михайло Грушевський пропонував для основного символу УНР. Чому згодом гетьман Скоропадський і головний отаман Петлюра перевернули прапор, достеменно не з’ясовано. Може під впливом синьо-жовтого прапора ЗУНР, ідеологи якої, очевидно, створювали свої символи за принципом «аби не як у поляків», у яких світліша (біла) смуга національного прапора зверху?
Проти сполучення кольорів – синє-жовте – крім «І-цзин» ( ще не було жодного випадку, аби пророцтва з цієї книги не збувались) свідчать також й інші тлумачення значення барв та їх комбінацій.
Ян-Інь. Ця прадавня емблема сотворіння світу з хаосу та боротьби і єдності двох протилежних засад у деяких традиціях теж передається цими кольорами: жовте або золоте Ян (світло, тепло, небо, активність, чоловічий принцип, сонце) та синє (тьма, холод, земля, пасивність, жіночий елемент, місяць). Що буває, коли земний, пасивний, жіночий, місячний принцип домінує (розміщується зверху) над небесним, активним, чоловічим, сонячним, мабуть, пояснювати зайве, протиприродність, а значить апріорі запрограмованість на невдачу такого порядку речей очевидна.
Фен-шуй. До вище сказаного органічно прилягає і традиція фен-шуй, за якою розміщення синього (воля) над жовтим (мудрість) означає «Закон занепаду», тобто прогресуючу деградацію, нещастя, хаос. Тоді як зворотне сполучення барв – жовте над синім означає гармонійне поєднання Неба і Землі, чоловічого і жіночого, сильного і гнучкого, що обіцяє розвиток, добробут, щастя.
Арійська традиція. Деякі дослідники стверджують, що духовний вождь ведичного арійства Рама обрав своїм сакральним символом жовто-синій штандарт, бо це є гармонійним поєднанням небесного вогню РА і земної речовини МА, що також означає зверхність духу (золоте, жовте) над матерією (блакитне, синє). А не навпаки, що до того ж перекручує святе ім’я Рама на Мара, а мара – це примара, прізрак, хто не розуміє, або зомбі по-сучасному. Ідеолог концепції «Переходу-ІV» і редактор однойменного журналу Ігор Каганець каже дослівно: «Нинішній синьо-жовтий державний прапор України не обіцяє їй нічого доброго, оскільки декларує збочений стан домінування пасивної матерії над активним духом. Хоча треба сказати, він точно відповідає нинішньому тимчасовому стану деградації і духовної темряви». Шкода лише, що пан Каганець не уточнює, що детермінувало «стан деградації і духовної темряви» якраз прийняття цього перекрученого символу, давши Україні таким чином мару замість Рами.
Іншим своїм символом, за версіями втаємничених у сакральне арійство, Рама обрав хрест: вертикаль (божественний чоловічий принцип, еволюція і прогрес) та горизонталь, які перетинаючись дають любов і народження Сина Божого. Так що символ християнства – хрест означає не лише знаряддя страти Спасителя в його людській іпостасі.
Християнська традиція. За православними канонами іконописання, які тягнуться ще з Візантії, золоте, жовте символізує Творця, Бога-Отця, німб Бога-Сина і взагалі – Вищу Духовність. Синє ж це – все земне, а також свобода, якою Творець наділив свої творіння з надією, що вони не будуть нею зловживати. Але ж ми бачимо, як користуються цим даром люди і знаємо, куди завела безвідповідальна свободу колишнього командира небесного воїнства на ім’я Денниця, більше відомого як Люцифер.
Геральдичний аргумент. За правилами геральдики прапор утворюється від герба (герби виникли раніше ніж сучасні знамена), барва верхньої смуги береться від кольору власне знака, а барва нижньої – від гербового поля. Якщо герб, наприклад, Польщі – білий орел на червоному тлі, то відповідно прапор – біло-червоний. Тож якщо герб України – жовтий тризуб на синьому полі (чи навіть якщо взяти герб Галицько-Волинського – золотий лев на синьому тлі), то й прапор має бути жовто-синій, а не навпаки.
Світова філософська, політологічна й соціологічна думка не надто багато уваги приділяє питанню символів, і це не дивно, бо сучасне суспільство споживання – це суспільство знаків, а знак відрізняється від символу, як, скажімо, буква – від живого звука, який вона позначає. Але є винятки. Відомий сучасний сербський філософ Светислав Басара, який доволі серйозно ставиться до порушеного питання, вважає, що «Символ – це така річ, без якої дійсність не є повноцінною. Символи – це обмінні пункти, через які енергія вищої реальності спливає у світ явищ… А неправильна інтерпретація символу має корозійний вплив на дійсність… Займімося на хвилинку символами окремих держав – прапорами. Впадає і вічі, що у тих держав, які на своїх знаменах зберегли традиційні символи, наприклад, хрест – Швейцарія, скандинавські країни, Велика Британія дійсність функціонує набагато краще, ніж у країнах, котрі на прапори поставили знаки та картини, не кажучи вже про спільноти, що обрали інфернальні символи пентаграм. Скептикам пропонується порівняти статистичні дані.» Додамо, що на час, коли пишуться ці рядки перше місце в світі за рівнем життя займає Норвегія (біло-синій хрест на червоному тлі), а одне з останніх – Мозамбік (схрещені мотика і автомат Калашникова на тлі жовтої пентаграми і п’яти барв). Скажуть – це через те, що Норвегія багата на корисні копалини, а Мозамбік зруйнований громадянськими війнами, але можна повернути й по-іншому: спочатку були символи (відповідно хрест і автомат Калашникова), а вже потім, як наслідок – кому корисні копалини, а кому громадянські війни.
Сказати, що як лише Україна переверне державний прапор, то відразу наздожене й пережене Норвегію, було би перебільшенням. Але те, що після такої механічно простої, але процедурно архіважкої дії в країні настане помітне покращення – очевидно. Тому, що для того, аби здійснити доленосний акт перевертання державного прапора, у всіх гілках влади має з’явитися критична маса просвітлених втаємничених високодуховних осіб, замість нинішнього темного захланного забобонного зараженого детермінізмом політикуму. Коли прийдуть ті, що розуміють роль символів у функціонуванні реальності, то вони змусять і цю саму реальність функціонувати значно краще.
Тому правильніше було би цю статтю назвати не «Переверніть прапор, ідіоти!», а «Переоберіть владу, ідіоти й оберіть таких, що розуміють вплив сакральних символів на ваше жалюгідне матеріальне існування, мудаки!», але гуманістична редакційна політика і диктаторська воля редактора зумовили винести у заголовок лише таке делікатне побажання як просто перевернути прапор. Ідіоти!!!
Василь Кожелянко
Газета «Post-Поступ» №12 за жовтень 2007 р.
Кішка в кошику
муркоче пошепки.
Мишка в мішку
нишком муку
вишкрібує (ложкою).
Ніжкам тяжко
тримати ліжко.
Шибі тяжко
тримати шкло
(коли хтось колошкає).
Шкода: швидко
кішчин ошкір
стріне мишку
(ту, що з ложкою).
Шкода: ліжко
зломить ніжки.
Шкода: шибу
шибко виб’ють…
Шерсть у кошику.
Кров на ліжку.
Клешня тиші
Щораз тугіша.
07.05.13
ВОНА ПРИЙШЛА Вона прийшла непрохана й неждана,
І я її зустріти не зумів.
Вона до мене випливла з туману
Моїх юнацьких несміливих снів.
Вона прийшла, заквітчана і мила,
І руки лагідно до мене простягла,
І так чарівно кликала й манила,
Такою ніжною і доброю була.
І я не чув, як жайвір в небі тане,
Кого остерігає з висоти…
Прийшла любов непрохана й неждана —
Ну як мені за нею не піти?