На жаль, журналісти зараз не такі страшні, як це було колись. Преса не має реальних важелів впливу на владу, до її виступів ніхто не прислухається. Люди, які живуть радянськими стереотипами, не розуміють цього, того й бояться.
Справжні, глибокі поети і філософи часто знаходилися на грані між раціональністю та безумством, і саме це доводило їх до передчасної смерті. Це не виправдовує їх, як і тезу про те, що життя поета має бути коротшим за життя нормальної людини, але є беззаперечною тенденцією. Напевно, це й мала на увазі пані Інга.
на мій погляд журналісти не в силі заохотити народ до відвідування театру; театр — це елітарне явище, туди ходять і повинні ходити лише свідомі люди; а становище сучасного вчителя і викладача залишає бажати кращого: в плані зарплат це повна відсутність мотивації не те що до самовдосконалення, а навіть до найменшого конструктиву.
п. с. зареєстрованість автора статті в соціальних мережах ще не означає інтернет-залежності.
Воланд — це не тільки персонаж Булгакова, це язичницький бог-коваль, який із прийняттям християнства став ототожнюватися із дияволом. А який мав бути спосіб вираження?
п. с. зареєстрованість автора статті в соціальних мережах ще не означає інтернет-залежності.